Українською | English
usaid banner

Номер журналу. Статті

№1(1) // 2003

 

Обкладинка

 

1. погляд на проблему

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Кардіохірургія в Україні: минуле, сучасне, майбутнє

Г.В. Книшов

У статті викладено етапи становлення кардіохірургії в Україні, висвітлено сучасний стан хірургічного лікування хворих з природженими та набутими хворобами серця. Намічено перспективні шляхи поліпшення наслідків оперативного лікування серцевої патології. Представлено організаційну структуру і основні характеристики наукової, лікувальної та методичної роботи головного в Україні кардіохірургічного центру — Інституту серцево-судинної хірургії АМН України.



Ключові слова: кардіохірургія, ішемічна хвороба серця, природжені пороки серця, набуті пороки серця, організація кардіохірургічної служби.

 

Кардиохирургия в Украине: прошлое, настоящее, будущее

Г.В. Кнышов

В статье изложены этапы становления кардиохирургии в Украине, освещено состояние проблемы хирургического лечения врожденных и приобретенных заболеваний сердца, намечены пути улучшения результатов оперативного лечения сердечной патологии. Представлены организационная структура и основные характеристики научной, лечебной и методической работы головного в Украине кардиохирургического центра — Института сердечноGсосудистой хирургии АМН Украины.

Ключевые слова: кардиохирургия, ишемическая болезнь сердца, врожденные пороки сердца, приобретенные пороки сердца, организация кардиохирургической службы.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 186

2. погляд на проблему

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Історія вчення про штучний кровообіг

В.Б. Максименко

Розглянуто історію виникнення перших ідей, а також розвиток методу штучного кровообігу, починаючи з клінічного
застосування найпростіших апаратів і закінчуючи повністю автономним штучним серцем. Наведена майже 45-річна
історія розвитку штучного кровообігу в Україні.



Ключові слова: штучний кровообіг, штучне серце, апарат штучного кровообігу, механічна підтримка серця, серцева хірургія.

 

История учения об искусственном кровообращении

В.Б. Максименко

Рассмотрено историю появлення первых идей, а также развитие метода искусственного кровообращения, начиная с
клинического внедрения простейших аппаратов и заканчивая полностью автономным искусственным сердцем. Приведена почти 45-летняя история развития искусственного кровообращения в Украине.



Ключевые слова: искусственное кровообращение, искусственное сердце, аппарат искусственного кровообращения, механическое поддержание сердца, сердечная хирургия.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 186

3. оригінальні дослідження

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Сучасні підходи до лікування хворих з гострими коронарними синдромами без підйому сегмента ST за рекомендаціями Європейського товариства кардіологів 2002 р. та перспективи на майбутнє

К.М. Амосова

У рекомендаціях Європейського товариства кардіологів з лікування гострих коронарних синдромів без стійкої елевації сегмента ST (ГКС БПST) 2002 р., порівняно з попередніми (2000 р.), новим є: включення в стандарти лікування інгібітора АДФ-агрегації тромбоцитів клопідогреля за результатами дослідження CURE; «акцент» на низькомолекулярних гепаринах (НМГ) як препарату гепарину, клінічна ефективність яких порівняно з плацебо доведена переконливіше, ніж нефракціонованого гепарину, причому з усіх препаратів НМГ перевагу за  ефективністю має тільки еноксапарин (дослідження ESSENCE і TIMI 11B та їхній метааналіз); закріплення позицій агресивної стратегії — коронаровентрикулографії (КВГ) і хірургічної реваскуляризації міокарда — в ранні терміни (у перші 48 год) у хворих з високим ризиком як методу вибору порівняно з «консервативною» стратегією (дослідження FRISC II і TACTICS). Для практичної кардіології важливими є також рекомендації щодо обов'язкового використання сучасних біохімічних маркерів некрозу міокарда, передусім серцевих тропонінів Т і I, для діагностики інфаркту міокарда без зубця Q на відміну від нестабільної стенокардії і визначення показань до КВГ, і доцільність переважного використання стентування. Перспективні напрямки удосконалення лікування ГКС БПST, які потребують подальших досліджень, передбачають оцінку ефективності елютинг-стентів, ранньої агресивної терапії статинами і застосування інгібіторів АПФ з метою «пасивації бляшки».



Ключові слова: гострі коронарні синдроми без стійкої елевації сегмента ST, лікування.

 

Современные подходы к лечению больных с острыми коронарными синдромами без подъема сегмента ST в свете рекомендаций Европейского общества кардиологов 2002 г. и перспективы на будущее

К.М. Амосова

В рекомендациях Европейского общества кардиологов по лечению острых коронарных синдромов без стойкого подъема сегмента ST (ОКС БПST), принятих 2002 г., в отличие от предыдущих (2000 г.) новым являются: 1) включение в стандарты лечения ингибитора АДФ-агрегации тромбоцитов клопидогреля по результатам исследования CURE; 2) «акцент» на низкомолекулярных гепаринах (НМГ) как препаратах гепарина, клиническая эффективность которых по сравнению с плацебо доказана более убедительно, чем нефракционированного гепарина. Причем из всех препаратов НМГ преимущество перед последним по эффективности имеет только эноксапарин (исследования ESSENCE и TIMI 11B и их метаанализ); 3) упрочение позиций «сплошной» агрессивной стратегии — коронаровентрикулографии (КВГ) и хирургической реваскуляризации миокарда в ранние сроки (в первые 48 ч) у больных с высоким риском как метод выбора по сравнению с «консервативной» стратегией (исследования FRISC II и TACTICS). Важными для практической кардиологии рекомендациями также являются: обязательное использование современных биохимических маркеров некроза миокарда, прежде всего, сердечных тропонинов Т и I, для диагностики инфаркта миокарда без зубца Q, в отличие от нестабильной стенокардии, и определения показаний к КВГ; целесообразность преимущественного использования стентирования. Перспективные направления совершенствования лечения ОКС БПST, требующие дальнейших исследований, включают оценку эффективности элютинг-стентов, ранней агрессивной терапии статинами и «сплошного» применения ингибиторов АПФ в целях «пассивации бляшки».



Ключевые слова: острые коронарные синдромы без стойкого подъема сегмента ST, лечение.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 186

4. оригінальні дослідження

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Вплив куріння цигарок на перебіг та прогноз гострого інфаркту міокарда у разі використання фібринолітичної терапії: уявний «парадокс курців»

О.М. Пархоменко, А.А. Скаржевский, О.І. Іркін, О.О. Солярик, Л.В. Шкляр

У 254 хворих на гострий інфаркт міокарда (ГІМ), яким у перші 12 год від початку захворювання проводили системну фібринолітичну терапію (ФТ) стрептокіназою, оцінено вплив куріння в анамнезі на перебіг госпітального періоду. Вивчали ефективність відновлення коронарного кровоплину, процес формування зони некрозу, добову циркадність розвитку ГІМ, параметри внутрішньосерцевої гемодинаміки і особливості клінічного перебігу ГІМ. Помічено, що курці (59,4% від усіх хворих) молодші за тих, хто не курить. У них не так часто реєструють артеріальну гіпертензію, стенокардію напруги в анамнезі, передню локалізацію ГІМ, масивне ураження міокарда і частіше розвитку ГІМ передують епізоди нестабільної стенокардії. Разом із тим це не супроводжується підвищенням ефективності ФТ, легшим перебігом госпітального періоду ГІМ, зниженням летальності, як це описано в літературі за назвою "парадоксу курців". Автори довели, що ефективність ФТ у курців максимальна вранці і знижується в другій половині доби. Зроблено припущення про роль дестабілізації ІХС, що передує ГІМ як механізму, що збільшує частоту реканалізації коронарної артерії, зумовленої ГІМ.



Ключові слова: гострий інфаркт міокарда, куріння, фібринолітична терапія, стрептокіназа.

 

Влияние курения сигарет на течение и прогноз острого инфаркта миокарда при использовании фибринолитической терапии: мнимый «парадокс курильщиков»

А.Н. Пархоменко, А.А. Скаржевский, О.И. Иркин, О.О. Солярик, Л.В. Шкляр

У 254 больных острым инфарктом миокарда (ОИМ), которым в первые 12 ч от начала заболевания проводили системную фибринолитическую терапию (ФТ) стрептокиназой, оценено влияние курения в анамнезе на течение госпитального периода заболевания. Изучали эффективность восстановления коронарного кровотока, процесс формирования зоны некроза, суточную циркадность развития ОИМ, параметры внутрисердечной гемодинамики и особенности клинического течения ОИМ. Отмечено, что курильщики сигарет (59,4 % больных) имеют более молодой, чем некурящие, возраст. У них реже регистрируются артериальная гипертензия, стенокардия напряжения в анамнезе, передняя локализация ОИМ, сквозное поражение миокарда и чаще развитию ОИМ предшествуют эпизоды нестабильной стенокардии. Вместе с тем это не сопровождается повышением эффективности ФТ, более легким течением госпитального периода ОИМ, снижением летальности, как это описано в литературе под названием «парадокса курильщиков». Авторы показали, что эффективность ФТ у курильщиков максимальна в утренние часы и снижается во второй половине суток. Высказано предположение о значении предшествующей ОИМ дестабилизации ИБС в качестве механизма, обеспечивающего увеличение частоты реканализации инфарктобусловившей коронарной артерии.



Ключевые слова: острый инфаркт миокарда, курение, фибринолитическая терапия, стрептокиназа.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 186

5. оригінальні дослідження

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Антагоніст альдостерону спіронолактон у лікуванні хворих з артеріальною гіпертензією та хронічною серцевою недостатністю

Г.В. Дзяк, О.О. Ханюков

Метою роботи було вивчення ефективності антагоніста альдостерону спіролактону в лікуванні хворих з артеріальною гіпертензією (АГ) і хронічною серцевою недостатністю (ХСН).

Матеріали та методи. У 160 пацієнтів із есенціальною АГ ІІІ ступеня і ХСН ІІ–ІІІ функціонального класу, за класифікацією NYHA, крім проведення стандартного загальноклінічного обстеження, визначали активність реніну, рівні ангіотензину ІІ і альдостерону плазми крові, виконували електрокардіографію, ехокардіографію, добове моніторування артеріального тиску (АТ). Пацієнти були розподілені на групи: Іа — 40 хворих з АГ ІІІ ступеня, котрим призначали інгібітор АПФ і діуретик; Іб — 40 пацієнтів, котрі приймали на тлі описаної вище антигіпертензивної терапії спіронолактон; ІІа — 40 хворих із АГ ІІІ ступеня та ХСН ІІ–ІІІ функціонального класу, котрим призначали інгібітор АПФ, β-адреноблокатор і діуретик; ІІб — 40 пацієнтів, які приймали на тлі названої вище терапії АГ і ХСН спіронолактон.

Результати. Через 3 місяці лікування рівень альдостерону в плазмі крові хворих Іа і ІІа груп істотно збільшився, тоді як у пацієнтів Іб і ІІб груп він достовірно знизився і практично досяг норми. У хворих Іб і ІІб груп спостерігали більш надійний контроль за рівнем АТ, ніж у пацієнтів Іа і ІІа груп. Крім того, у Іб і ІІб групах достовірно знижувався індекс маси міокарда лівого шлуночка порівняно з Іа і ІІа групами. На тлі прийому спіронолактону поліпшення функціонального класу ХСН зареєстроване у 23 пацієнтів ІІб групи і у 19 хворих ІІа групи.

Висновки. Застосування спіронолактону (по 25 мг вранці щодня) в комбінації із загальноприйнятою терапією АГ і ХСН нормалізує стан альдостеронової системи, дає можливість надійно контролювати рівень АТ, сприяє зменшенню індексу маси міокарда лівого шлуночка, поліпшує функціональний клас ХСН у пацієнтів з АГ ІІІ ступеня.



Ключові слова: артеріальна гіпертензія, хронічна серцева недостатність, альдостерон, спіронолактон.

 

Антагонист альдостерона спиронолактон в лечении больных с артериальной гипертензией и хронической сердечной недостаточностью

Г.В. Дзяк, А.А. Ханюков

Целью работы явилось изучение эффективности антагониста альдостерона спиронолактона при лечении больных с артериальной гипертензией (АГ) и хронической сердечной недостаточностью (ХСН).

Материалы и методы. У 160 пациентов с эссенциальной АГ III степени и ХСН II–III функционального класса, по классификации NYHA, кроме проведения стандартного общеклинического обследования, определяли активность ренина, уровни ангиотензина II и альдостерона плазмы крови, выполняли электрокардиографию, эхокардиографию, суточное мониторирование АД и холтеровское мониторирование. Пациенты были разделены на группы: Iа — 40 больных с АГ III степени, которым назначали ингибитор АПФ и диуретик; Iб — 40 пациентов, принимавших на фоне вышеописанной антигипертензивной терапии спиронолактон; IIа — 40 больных с АГ III степени и ХСН II–III функционального класса, которым был назначен ингибитор АПФ, β1-адреноблокатор и диуретик; IIб — 40 пациентов, принимавших на фоне вышеописанной терапии АГ и ХСН спиронолактон.

Результаты. Через 3 мес лечения уровень альдостерона в плазме крови больных Iа и IIа групп существенно увеличился, тогда как у пациентов Iб и IIб групп он достоверно снизился и практически достиг нормы. У больных Iб и IIб групп наблюдался более надежный контроль за цифрами АД, чем у пациентов Iа и IIа групп. Кроме того, в Iб и IIб группах выявлено достоверное снижение индекса массы миокарда левого желудочка в сравнении с Iа и IIа группами. На фоне приема спиронолактона улучшение функционального класса ХСН зарегистрировано у 23 пациентов IIб группы и у 19 больных IІa.

Выводы. Таким образом, применение спиронолактона (по 25 мг утром ежедневно) в комбинации с общепринятой терапией АГ и ХСН нормализует состояние альдостероновой системы, позволяет надежно контролировать уровень АД, способствует уменьшению индекса массы миокарда левого желудочка, улучшает функциональный класс ХСН у пациентов с АГ III степени.



Ключевые слова: артериальная гипертензия, хроническая сердечная недостаточность, альдостерон, спиронолактон.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 186

6. оригінальні дослідження

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Функціональний стан скелетних м’язів при хронічній серцевій недостатності: взаємозв’язок із клінічними проявами

Л.Г. Воронков, Є.М. Бесага

Мета. Вивчити функціональні параметри скелетних м'язів та їхній взаємозв'язок із показниками клініко-гемодинамічного стану хворих з хронічною серцевою недостатністю (ХСН).

Методи. Обстежено 77 пацієнтів з ХСН віком 52,58±1,3 років, з них 13 жінок (16,9 %) та 64 чоловіки (83,1 %). Стадія ХСН ІІ А встановлена у дев'яти осіб (11,7 %), ІІ Б — у 63 (81,8 %), ІІІ — у п'яти (6,5 %). Функціональний клас (ФК) за критеріями NYHA був 2,74±0,07. Хворі отримували стандартну терапію. У всіх пацієнтів визначали вираженність попереднього застійного синдрому за динамікою маси тіла (ΔМ), індекс маси тіла (ІМТ), проводили ехокардіографію в М- та В-режимах, тест із 6-хвилинною ходою (Т6Х), досліджували функціональні показники м'язів нижніх кінцівок.

Результати. Максимальна довільна сила і витривалість обох груп м'язів нижніх кінцівок з високим ступенем вірогідності були меншими за відповідні показники в групі контролю. Причому сила розгиначів та згиначів у здорових суб'єктів виявилася більшою, в середньому, відповідно, на 52 % та 76 %, а їх витривалість — відповідно, на 101 % та 68 %. Максимальна довільна сила як розгиначів, так і згиначів нижніх кінцівок з високим ступенем вірогідності обернено корелювала з віком пацієнтів (відповідно, r = –0,3345, p = 0,004 та r = –0,3586, p = 0,003) та ІМТ (відповідно, r = 0,4156, p = 0,000... та r = 0,4487, p = 0,000...). Не виявлено зв'язку сили та витривалості м'язів з давністю симптоматики ХСН, а також вираженістю попереднього застійного синдрому. Встановлено тісний кореляційний зв'язок довільної сили м'язів — розгиначів (r = 0,3593, p = 0,006) та згиначів (r = 0,4416, p = 0,001), а також витривалості згиначів (r = 0,4043, p = 0,002) з дистанцією Т6Х. Результати Т6Х обернено корелювали з ФК (r = –0,2621, p = 0,041), виявлена тенденція до вірогідної оберненої кореляції з динамікою маси тіла ΔМ (r = –0,2306, p = 0,074) і, навпаки, не було ознак взаємозв'язку останнього з віком, давністю ХСН, ІМТ, розмірами та фракцією викиду лівого шлуночка.

Висновки. Максимальна довільна сила м'язів нижніх кінцівок у хворих з гемодинамічно стабілізованою ХСН без ознак кахексії прямо корелює з індексом маси тіла, обернено —з віком пацієнтів і не виявляє взаємозв'язку з показниками їхньої внутрішньосерцевої гемодинаміки, а толерантність до фізичного навантаження за даними тесту з 6-хвилинною ходою прямо корелює з силою та витривалістю м'язів нижніх кінцівок і обернено — з функціональним класом за NYHА. Клінікопрогностичне значення функціонального стану скелетних м'язів при ХСН потребує подальшого вивчення.



Ключові слова: хронічна серцева недостатність, скелетні м'язи, толерантність до фізичного навантаження.

 

Функциональное состояние скелетных мышц при хронической сердечной недостаточности: взаимосвязь с клиническими проявле! ниями

Л.Г. Воронков, Е.Н. Бесага

Цель. Изучить функциональные параметры скелетных мышц и их взаимосвязь с показателями клинико-гемодинамического состояния больных с хронической сердечной недостаточностью (ХСН).

Результаты. Обследовано 77 пациентов с ХСН в возрасте (52,58±1,3) года, из них 13 женщин (16,9 %) и 64 мужчины (83,1 %). Стадия ХСН ІІ А установлена у 9 больных (11,7 %), ІІ Б — у 63 (81,8 %), ІІІ — у 5 (6,5 %). Функциональный класс (ФК) по критериям NYHA был 2,74 ± 0,07. Больные получали стандартную терапию. У всех пациентов определяли выраженность предшествующего застойного синдрома по динамике массы тела (ΔМ), индекс массы тела (ИМТ), проводили эхокардиографию в М- и В-режимах, тест с 6-минутной ходьбой (Т6Х), исследовали функциональные показатели мышц нижних конечностей. Максимальная произвольная сила и выносливость обеих групп мышц нижних конечностей с высокой степенью достоверности были меньшими, чем соответствующие показатели в группе контроля. Причем сила разгибателей и сгибателей у здоровых субъектов оказалась большей в среднем соответственно на 52 и 76 %, а их выносливость — соответственно на 101 и 68%. Максимальная произвольная сила как разгибателей, так и сгибателей нижних конечностей с высокой степенью достоверности обратно коррелировала с возрастом пациентов (r = –0,3345, p = 0,004 и r = –0,3586, p = 0,003) и ИМТ (r = 0,4156, p = 0,000... и r = 0,4487, p = 0,000...). Не выявлено связи силы и выносливости мышц с давностью симптоматики ХСН, а также выраженностью предшествующего застойного синдрома. Установлена тесная корреляционная связь произвольной силы мышц — разгибателей (r = 0,3593, p = 0,006) и сгибателей (r = 0,4416, p = 0,001), а также выносливости сгибателей (r = 0,4043, p = 0,002) с дистанцией Т6Х. Результаты Т6Х обратно коррелировали с ФК (r = –0,2621, p = 0,041). Выявлена тенденция к возможной обратной корреляции с динамикой массы тела ΔМ (r = –0,2306, p = 0,074) и, наоборот, не было признаков взаимосвязи последнего с возрастом, давностью ХСН, ИМТ, размерами и фракцией выброса левого желудочка.

Выводы. Максимальная произвольная сила мышц нижних конечностей у больных с гемодинамически стабилизированной хронической сердечной недостаточностью без признаков кахексии прямо коррелирует с индексом массы тела, обратно — с возрастом пациентов. Не прослеживается взаимосвязь с показателями их внутрисердечной гемодинамики, а толерантность к физической нагрузке, по данным теста с 6-минутной ходьбой, прямо коррелирует с силой и выносливостью мышц нижних конечностей и обратно — с функциональным классом (NYHА). Клинико-прогностическое значение функционального состояния скелетных мышц при ХСН требует дальнейшего изучения.



Ключевые слова: хроническая сердечная недостаточность, скелетные мышцы, толерантность к физической нагрузке.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 186

7. оригінальні дослідження

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Ішемія міокарда у хворих з гіпертрофічною кардіоміопатією та її медикаментозна корекція

В.І. Целуйко, О.С. Ковалевська, І.Г. Крайз, І.А. Литвинова, Альнахала Мухамед

Метою роботи стала порівняльна оцінка впливу інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (ІАПФ) та їхньої комбінації з β-блокаторами на розвиток ішемії міокарда у хворих з необструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією (ГКМП) за даними добового моніторування ЕКГ. Обстежено 22 хворих з гіпертрофічною кардіоміопатією. Перша група складалася з 10 пацієнтів, які одержували ІАПФ (еналаприл по 2,5–10 мг/добу), друга — з 12 хворих, які приймали еналаприл у комбінації з β-блокаторами. Результати дослідження дають змогу рекомендувати ІАПФ у вигляді як монотерапії, так і в комбінації з β-блокаторами у разі недостатньої клінічної ефективності останніх в якості антиішемічної терапії у хворих з необструктивними формами гіпертрофічної кардіоміопатії.



Ключові слова: гіпертрофічна кардіоміопатія, ішемія міокарда, добове моніторування ЭКГ, інгібітори АПФ,

 

Ишемия миокарда у больных с гипертрофической кардиомиопатией и ее медикаментозная коррекция

В.И. Целуйко, О.С. Ковалевская, И.Г. Крайз, И.А. Литвинова, Альнахала Мухамед

Целью данной работы явилась сравнительная оценка влияния ингибиторов ангиотензинпревращающего фермента (ИАПФ) и их комбинации с β-блокаторами на развитие ишемии миокарда у больных с необструктивной гипертрофической кардиомиопатией (ГКМП), по данным суточного мониторирования ЭКГ. Обследовано 22 больных с ГКМП. Первую группу составили 10 пациентов, получавших ИАПФ (эналаприл по 2,5–10 мг/сут), вторую — 12 больных, получавших эналаприл в комбинации с βGблокаторами. Результаты исследования позволяют рекомендовать использование ИАПФ в виде как монотерапии, так и в сочетании с βGадреноблокаторами при недостаточной клинической эффективности последних в качестве противоишемической терапии у больных с необструктивными формами ГКМП.



Ключевые слова: гипертрофическая кардиомиопатия, ишемия миокарда, суточное мониторирование ЭКГ, ингибиторы АПФ.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 186

8. оригінальні дослідження

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Динамічне спостереження за результатами черезшкірної імплантації протиемболічного кава!фільтру "ОСОТ" з використанням ультразвукового дуплексного сканування

М.В. Костилєв

Мета. Оцінка найближчих та віддалених результатів черезшкірної імплантації кава-фільтрів "ОСОТ" (КФ) за даними ультразвукового дуплексного сканування (УЗДС).

Матеріали та методи. Обстежено 82 пацієнти (52 чоловіки та 40 жінок), яким у зв'язку з епізодами легеневої тромбоемболії (ТЕЛА) на тлі тромбозу глибоких вен нижніх кінцівок (73,2 %) або масивними ілеофеморальними тромбозами (26,8 %) протягом 1998—2003 рр. виконана черезшкірна імплантація КФ. У 92,7 % мала місце інфраренальна імплантація, в 6 пацієнтів КФ було встановлено вище рівня ниркових вен (в зв'язку з вагітністю — 2 випадки, тромбозом нижньої порожнистої вени (НПВ) — 2 випадки, тромбозом ниркової вени — 1 випадок, дисфункцією раніш встановленого КФ — 1 випадок). Рішення про імплантацію КФ приймалося на підставі результатів ЕКГ, рентгенографії, УЗДС серця і венозної системи, рентгеноконтрастних ангіопульмонографії і каваграфії. Всім хворим упродовж 3 діб після імплантації виконано контрольне УЗДС НПВ, 46 (56,1 %) пацієнтів обстежені повторно через 1—38 місяців.

Результати. За умов адекватного підготування частота візуалізації КФ склала 96,3 %. У найближчому періоді після імплантації виявлено 4 випадки (4,9 %) дистальної міграції, 5 (6,1 %) — тромбоемболії до КФ зі збереженням прохідності НПВ. У віддаленому періоді дистальна міграція мала місце у 2,2 %, тромбоемболія до КФ — у 8,7 % (у тому числі повна оклюзія НПВ — у 4,3 % хворих), перфорація стінок НПВ елементами КФ — у 4,3 % хворих. Випадків проксимальної міграції КФ не спостерігалось. У всіх випадках дистальної міграції діаметр НПВ перевищував 2,6 см, а в 80 % хворих — 3,1 см. Рецидиви ТЕЛА відмічено у 2 (4,3 %) хворих: в 1 випадку на тлі міграції і неповного перекриття КФ прозору НПВ, у другому — на тлі виникнення тромбозу лівих внутрішньої яремної та підключичної вен. У 9,8 % пацієнтів за даними рентгенологічного дослідження виявлено нахил КФ на величину до 20°, що не супроводжувався його дисфункцією.

Висновки. 1. За профілактичною ефективністю та частотою ускладнень КФ "ОСОТ" не поступається кращим аналогам. 2. За умов адекватного підготування хворих УЗДС є надійним методом динамічного спостереження за пацієнтами з імплантованими КФ.



Ключові слова: кава-фільтр, ускладнення, імплантація, венозні тромбози та емболії.

 

Динамическое наблюдение за результатами чрескожной имплантации противоэмболического кава-фильтра «ОСОТ» с использованием ультразвукового дуплексного сканирования

М.В. Костылев

Цель. Оценка ближайших и отдаленных результатов чрескожной имплантации кава-фильтров "ОСОТ" (КФ) по данным ультразвукового дуплексного сканирования (УЗДС).

Материалы и методы. Обследовано 82 пациента (52 мужчины и 40 женщин), которым в связи с эпизодами легочной тромбоэмболии (ТЭЛА) на фоне тромбоза глубоких вен нижних конечностей (73,2 %) или массивными илеофеморальными тромбозами (26,8 %) в течение 1998—2003 гг. выполнена чрескожная имплантация КФ. В 92,7 % случаев имела место инфраренальная имплантация, у 6 пациентов КФ был установлен выше уровня почечных вен (в связи с беременностью — 2 случая, тромбозом нижней полой вены (НПВ) — 2 случая, тромбозом почечной вены — 1 случай, дисфункцией ранее установленного КФ — 1 случай). Решение об имплантации КФ принималось на основании результатов ЭКГ, рентгенографии, УЗДС сердца и венозной системы, рентгеноконтрастных ангиопульмонографии и каваграфии. Всем больным в течение 3 суток после имплантации выполнено контрольное УЗДС НПВ, 46 (56,1 %) пациентов обследованы повторно в сроки от 1 до 38 месяцев.

Результаты. При адекватной подготовке больных частота визуализации КФ составила 96,3 %. В ближайшем периоде после имплантации выявлено 4 (4,9 %) случаев дистальной миграции, 5 (6,1 %) — тромбоэмболии в КФ с сохранением проходимости НПВ. В отдаленном периоде дистальная миграция отмечена у 2,2 % , тромбоэмболия в КФ — у 8,7 % (в том числе полная окклюзия НПВ — у 4,3 % больных), перфорация стенок НПВ элементами КФ — у 4,3 % больных. Случаев проксимальной миграции КФ не отмечалось. Во всех случаях дистальной миграции диаметр НПВ превышал 2,6 см, а у 80 % больных — 3,1 см. Рецидивы ТЭЛА отмечены у 2 (4,3 %) больных: в 1 случае на фоне миграции и неполного перекрытия КФ просвета НПВ, во втором — на фоне возникновения тромбоза левых внутренней яремной и подключичной вен. У 9,8 % пациентов по данным рентгенологического исследования отмечался наклон КФ на величину до 20°, не сопровождавшийся дисфункцией КФ.

Выводы. 1. По профилактической эффективности и частоте осложнений КФ "ОСОТ" не уступает лучшим аналогам. 2. При адекватной подготовке больных УЗДС является надежным методом динамического наблюдения за пациентами с имплантированными КФ.



Ключевые слова: кава-фильтр, осложнения имплантации, венозные тромбозы и эмболии.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 186

9. оригінальні дослідження

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Порівняльна оцінка впливу тривалої терапії дилтіаземом і атенололом на вегетативний тонус хворих, які перенесли гострий коронарний синдром без зубця Q, за даними аналізу варіабельності серцевого ритму

К.М. Амосова, Є.В. Андрєєв, Є.В. Ходаківська

Мета роботи. Проведення порівняльної оцінки впливу терапії дилтіаземом і атенололом на вегетативний тонус хворих з гострим коронарним синдромом без зубця Q (ГКС), за даними показників варіабельності серцевого ритму (ВСР) в динаміці 6-місячного спостереження в межах відкритого рандомізованого дослідження.

Матеріал і методи. Обстежено 51 хворого з ГКС з фракцією викиду лівого шлуночка понад 45 %, з яких 25 (І група) одержували в складі комплексної терапії атенолол по 75±25 мг і 26 (ІІ група) — дилтіазем, або діакордин по 270±90 мг з визначенням загальноприйнятих часових (SDNN, PNN 50) і частотних (HF, LF, HF/LF) показників ВСР в стані спокою під час госпіталізації, на 18-ту—21-шу добу і через 6 міс.

Результати. Протягом лікування в обох групах хворих значно підвищилися початково знижені (p<0,05 порівняно зі здоровими) показники SDNN (в І групі — з 17,35±0,99 до 24,89±1,28 мс до 6 міс, p<0,05 у ІІ — з 19,28±2,14 до 30,99±1,67 мс, p<0,05; на кінець спостереження міжгрупова різниця невірогідна) і pNN 50 (в І групі — з 2,29±0,94 до 4,25±0,83 хв-1, p<0,05, і в ІІ — з 3,29±0,81 до 6,25±1,01 хв-1, p<0,05; p І—ІІ<0,05). Позитивну динаміку в обох групах зауважили і щодо показників HF, LF, підвищений був також індекс HF/LF (всі p<0,05 порівняно з нормою). Зрештою останній до кінця спостереження у хворих, що приймали дилтіазем, зменшився на 34,8 % (p<0,05) і нормалізувався, а у хворих, що приймали атенолол — знизився на 23,1 % (p<0,05), залишаючись, однак, підвищеним. Достовірну позитивну динаміку показників ВСР в обох групах помічали вже до 3-го тижня, і вона зростала до 6 міс.

Висновки. У хворих з ГКС без зубця Q зі збереженою систолічною функцією лівого шлуночка терапія дилтіаземом має не менший, ніж лікування атенололом, коригувальний вплив на початково підвищену активність симпатичної нервової системи за даними показників ВСР у стані спокою. Це може бути важливою складовою позитивного ефекту дилтіазему щодо запобігання повторним коронарним катастрофам у цих хворих.



Ключові слова: гострий коронарний синдром без зубця Q, варіабельність серцевого ритму, дилтіазем, атенолол.

 

Сравнительная оценка влияния длительной терапии дилтиаземом и атенололом на вегетативный тонус больных, перенесших острый коронарный синдром без зубца Q, по данным анализа вариабельности сердечного ритма

Е.Н. Амосова, Е.В. Андреев, Е.В. Ходаковская

Цель. Проведение прямой сравнительной оценки влияния терапии дилтиаземом и атенололом на вегетативный тонус больных c острым коронарным синдромом без зубца Q (ОКС) по данным показателей вариабельности сердечного ритма (ВСР) в динамике 6-месячного наблюдения в рамках открытого рандомизированного исследования.

Материал и методы. Обследован 51 больной ОКС с фракцией выброса левого желудочка более 45 %. Из них 25 (І группа) получали в составе комплексной терапии атенолол по 75±25 мг и 26 (ІІ группа) — дилтиазем (Диакордин) по 270±90 мг. Определяли общепринятые временные (SDNN, pNN 50) и частотные (HF, LF, HF/LF) показатели ВСР в состоянии покоя при поступлении, на 18—21-е сутки и через 6 мес.

Результаты. В процессе лечения в обеих группах больных определяли существенное повышение исходно сниженных (p<0,05 по сравнению со здоровыми) показателей SDNN (в І группе — с 17,35±0,99 до 24,89±1,28 мс к 6 мес, p<0,05; во ІІ — с 19,28±2,14 до 30,99±1,67 мс, p<0,05; на конец наблюдения межгрупповое различие недостоверно) и pNN 50 (в І группе — с 2,29±0,94 до 4,25±0,83 мин-1, p<0,05; во ІІ — с 3,29±0,81 до 6,25±1,01 мин-1, p<0,05; p I—II<0,05). Положительную динамику в обеих группах претерпели и исходно сниженные показатели HF, LF и повышенный индекс HF/LF (все p<0,05 по сравнению с нормой). В результате последний к концу наблюдения у тех, кто принимал дилтиазем, уменьшился на 34,8 % (p<0,05) и нормализовался, а у лечившихся атенололом он снизился на 23,1 % (р<0,05), сохраняясь, однако, повышенным. Достоверная положительная динамика показателей ВСР в обеих группах отмечалась уже к 3-й неделе и нарастала к 6 мес.

Выводы. У больных ОКС без зубца Q с сохраненной систолической функцией левого желудочка терапия дилтиаземом оказывает не менее выраженное, чем лечение атенололом, корригирующее влияние на исходно повышенную активность симпатической нервной системы, по данным показателей ВСР в состоянии покоя. Это может служить важной составляющей положительного эффекта дилтиазема в отношении предупреждения повторных коронарных катастроф у этих больных.



Ключевые слова: острый коронарный синдром без зубца Q, вариабельность сердечного ритма, дилтиазем, атенолол.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 186

10. оригінальні дослідження

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Етапне хірургічне лікування атрезії легеневої артерії з дефектом міжшлуночкової перегородки

М.Ф. Зіньковський, С.О. Дикуха

Вивчено можливості повної корекції атрезії легеневої артерії з дефектом міжшлуночкової перегородки (АЛА+ДМШП) шляхом попереднього формування легенево-судинного русла.

Методи. У 128 хворих виконано 208 операцій: у 10 — первинну радикальну операцію, у 118 — паліативні втручання, а саме, системно-легеневі анастомози (64), уніфокалізацію джерел легеневого кровопостачання (37), хірургічну дилатацію гіпоплазованих легеневих артерій (33).

Результати. До радикальної корекції шляхом виконання уніфокалізації вдалося підготувати 24 (64,9 %) пацієнтів з 37, що мали аномалії арборизації. Після центральної паліації розміри легеневих артерій збільшилися в 4,1 разу та наблизилася до норми. Після підготовчих втручань радикальну корекцію виконано у 57 (44,5 %) хворих.

Висновок. Хірургічне формування легенево-судинного русла дає змогу виконати повну корекцію АЛА+ДМШП у половини хворих, з урахуванням летальності на попередніх етапах й індивідуальних особливостей колатеральних артерій.



Ключові слова: атрезія легеневої артерії, великі аортолегеневі колатеральні артерії, гіпоплазія легеневих артерій, аномалії розподілу легеневих артерій, уніфокалізація.

 

Этапное хирургическое лечение атрезии легечной артерии с дефектом межжелудочковой перегородки

М.Ф. Зиньковский, С.Е. Дикуха

Изучены возможности полной коррекции атрезии легочной артерии с дефектом межжелудочковой перегородки (АЛА+ДМЖП) путем предварительного формирования легочно-сосудистого русла.

Методы. У 128 больных выполнены 208 операций: у 10 первичная радикальная коррекция, у 118 паллиативные вмешательства — системнолегочные анастомозы (64), унифокализация источников легочного кровоснабжения (37), хирургическая дилятация гипоплазированных легочных артерий (33).

Результаты: к радикальной коррекции путем выполнения унифокализации удалось подготовить 24 (64,9 %) пациентов из 37 с аномалиями арборизации. После процедур центральной паллиации размеры легочных артерий увеличились в 4,1 раза и приблизились к норме. После подготовительных вмешательств радикальная коррекция выполнена у 57 (44,5 %) больных.

Заключение: хирургическое формирование легочно-сосудистого русла позволяет выполнить полную коррекцию АЛА+ДМЖП у половини больных с учетом летальности на предыдущих этапах и индивидуальных особенностей коллатеральных артерий.



Ключевые слова: атрезия легочной артерии, большие аортолегочные коллатеральные артерии, гипоплазия легочных артерий, аномалии распределения легочных артерий, унифокализация.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 186

11. оригінальні дослідження

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Хірургічне лікування уражень брахіоцефальних артерій

О.С. Ніконенко, О.В. Губка, В.І. Перцов, Л.П. Карнаух, Т.П. Котова, В.О. Губка

Обстежено 745 хворих з патологією брахіоцефальних артерій. З них 320 (43 %) чоловіків і 425 (57 %) жінок віком від 27 до 73 років. Атеросклеротичний стеноз та оклюзію брахіоцефальних артерій діагностовано у 284 (38,2 %), патологічну звивистість на тлі атеросклерозу та гіпертонічної хвороби — у 162 (21,7 %), патологічну звивистість, спричинену аортоартеріїтом та фіброзно-м'язовою дисплазією, — у 197 (26,4 %), гіпоплазію артерій — у 49 (6,6 %) та аортоартеріїт — у 53 (7,1 %) пацієнтів. Хірургічне лікування з приводу хронічної судинноGмозкової недостатності призначали хворим з порушенням мозкового кровообігу І—IV ступеня, якщо було доведено ураження брахіоцефальних артерій. Виконували 11 видів оперативних втручань залежно від характеру патології. Застосовували комплексну інтраопераційну програму захисту головного мозку. Виконано 867 реконструктивних операцій. Безпосередньо хороші та задовільні результати отримано у 629 (91,2 %) хворих. У віддалені строки обстежено 450 пацієнтів: хороші показники мали 64,8 % оперованих, задовільні — 22,3 %, стан не поліпшився — 30 (6,2 %), померли — 28 (6,2 %) хворих. Програма комплексного обстеження та хірургічного лікування дала змогу значно поліпшити наслідки лікування хворих з хронічною ішемією головного мозку



Ключові слова: брахіоцефальні артерії, патологія, діагностика, хірургічне лікування, показання до операції.

 

Хирургическое лечение поражений брахиоцефальных артерий

А.С. Никоненко, А.В. Губка, В.И. Перцов, Л.П. Карнаух, Т.П. Котова, В.А. Губка

Обследовано 745 больных с патологией брахиоцефальных артерий. Из них 320 (43 %) мужчин и 425 (57 %) женщин в возрасте от 27 до 73 лет. Атеросклеротический стеноз и окклюзия брахиоцефальных артерий диагностированы у 284 (38,2 %), патологическая извитость на фоне атеросклероза и гипертонической болезни — у 162 (21,7 %), патологическая извитость, обусловленная аортоартериитом и фиброзно-мышечной дисплазией, — у 197 (26,4 %), гипоплазия артерий — у 49 (6,6 %) и аортоартериит — у 53 (7,1 %) больных. Показаниями к хирургическому лечению хронической сосудисто-мозговой недостаточности при поражениях брахиоцефальных артерий была ишемия І—ІV степени при доказанном поражении брахиоцефальных артерий. Выполняли 11 видов оперативных вмешательств в зависимости от характера поражения брахиоцефальных артерий с применением комплексной интраоперационной программы защиты головного мозга. Выполнено 867 реконструктивных операций. Непосредственные хорошие и удовлетворительные результаты получены у 629 (91,2 %) больных. В отдаленный период обследовано 450 больных: хорошие результати были у 64,8 % пациентов, удовлетворительные — у 22,3 %, не наступило улучшения у 30 (6,2 %), умерли 28 (6,2 %) больных. Приведенная в роботе программа комплексного обследования и хирургического лечения позволила значительно улучшить результаты лечения больных с хронической ишемией головного мозга.



Ключевые слова: брахиоцефальные артерии, патология, диагностика, хирургическое лечение, показания к операции.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 186

12. оригінальні дослідження

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Хірургічне лікування патологій внутрішньої сонної артерії

І.І. Кобза

Проведено оцінку ранніх наслідків 526 операцій на внутрішній сонній артерії (ВСА) у 485 пацієнтів. Серед оперованих «асимптоматичних» хворих було 73 (15 %), а «симптоматичних» — 412 (85 %). Місцеве знеболення використано під час 495 (94,1 %) оперативних втручань на ВСА і лише у 31 (5,9 %) випадку — загальне. Великих ускладнень, пов'язаних з місцевим знеболенням, не спостерігали. Серед оборотних ускладнень спостерігали короткочасну непритомність у 5 (1 %) хворих. Ранні тромбози оперованої артерії виявлено у 4 (0,8 %) пацієнтів. З оперативних втручань, які виконували з причини атеросклеротичного ураження ВСА, тромбози оперованої артерії значно рідше спостерігалися в разі ретроградної ендартеректомії з ВСА з редресацією.



Ключові слова: внутрішня сонна артерія, патологія, оперативне лікування, результати лікування.

 

Хирургическое лечение патологий внутренней сонной артерии

И.И. Кобза

Проведена оценка ранних результатов 526 различных операций на внутренней сонной артерии (ВСА) у 485 пациентов. Среди оперированных «асимптоматических» больных было только 73 (15 %), «симптоматических» — 412 (85 %). Местное обезболивание использовано при 495 (94,1 %) оперативных вмешательствах на ВСА и только у 31 (5,9 %) случае — общая анестезия. Больших осложнений, связанных с использованием местного обезболивания, не наблюдали. Среди обратимых осложнений кратковременная потеря сознания отмечена у 5 (1 %) больных. Ранние тромбозы оперированной артерии были выявлены у 4 (0,8 %) пациентов. Среди оперативных вмешательств, которые выполнялись у больных с атеросклеротическим поражением ВСА, тромбозы оперированой артерии значительно реже наблюдали при ретроградной эндартерэктомии из ВСА с редрессацией.



Ключевые слова: внутренняя сонная артерия, патология, оперативное леченыие, результаты лечения.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 186

13. оригінальні дослідження

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Особливості хірургічного лікування атеросклеротичного ураження брахіоцефальних артерій у хворих із супутньою ішемічною хворобою серця

В.Г. Мішалов, Н.Ю. Літвінова

Метою нашого дослідження було встановити частоту ІХС в пацієнтів, що підлягають операції з приводу атеросклеротичного ураження екстракраніальних судин головного мозку, оптимізувати хірургічну тактику відповідно до отриманих даних, проаналізувати ранні та віддалені результати хірургічного лікування.

Матеріали. За період з 1999 по 2003 роки з приводу атеросклеротичного ураження брахіоцефальних артерій у Київській центральній міській клінічній лікарні було прооперовано 205 хворих. У 135 (65,9 %) з них діагностовано нами чи раніше ІХС. Усім хворим з ураженням брахіоцефальних судин проведено доопераційне виявлення супровідної ІХС та її лікування. Розроблено нові методики операцій та застосування місцевого операційного знеболення відповідно до показань.

Результати. Гарні та задовільні результати отримано у 92,7 % хворих у ранньому післяопераційному періоді, та у 62 % випадків у віддаленому періоді.

Висновки. У 65,9 % хворих, що підлягають операції на брахіоцефальних артеріях, спостерігається поєднане ураження коронарних судин, що слід розцінювати як окреме захворювання, котре вимагає певної хірургічної тактики. Усім пацієнтам до операції на брахіоцефальних артеріях з метою виявлення супровідної ІХС доцільно виконувати ЕКГ, Ехо-КГ, навантажувальні тести, а за показаннями і КВГ. За наявності поєднаного ураження коронарних і екстракраніальних артерій вважаємо доцільним першим етапом виконувати операції на артеріях головного мозку. Вважаємо також потрібним медикаментозне лікування до і після операції з метою корекції клінічних проявів ІХС. У разі поєднаної патології частіше, ніж у хворих без супровідної ІХС, виникає потреба в додаткових інтраопераційних методах церебропротекції у зв'язку з недостатністю колатерального мозкового кровоплину. Розроблені нами нові методи операцій (шунтування внутрішньою сонною верхньою щитоподібною артерією чи транспозиція щитошийного стовбура в хребтову артерію) дали змогу зменшити застосування внутрішнього тимчасового шунтування, а відповідно, і пов'язаних з ним ускладнень.



Ключові слова: атеросклероз, брахіоцефальні артерії, ішемічна хвороба серця, хірургічне лікування.

 

Особенности хирургического лечения атеросклеротического поражения брахицефальных артерий у больных с сопутствующей ишемической болезнью сердца

В.Г. Мишалов, Н.Ю. Литвинова

Целью нашего исследования было установить частоту ИБС у пациентов, которым необходимо выполнить операцию по поводу атеросклеротического поражения экстракраниальных сосудов головного мозга, оптимизировать хирургическую тактику соответственно с полученными данными, проанализировать ранние и отдаленные результаты хирургического лечения.

Материалы. За период с 1999 по 2003 год по поводу атеросклеротического поражения брахиоцефальных артерий в Киевской центральной городской клинической больнице было прооперовано 205 больных. Из них у 135 (65,9 %) была диагностирована нами или раньше ИБС. Всем больным с поражением брахиоцефальных сосудов проводилось дооперационное виявление сопутствующей ИБС и ее лечение. Разработаны новые методики операций. По показаниям использовалось местное обезболивание во время операций.

Результаты. Хорошие и удовлетворительные результаты получены у 92,7 % больных в раннем послеоперационном периоде и в 62 % случаев в отдаленном периоде.

Выводы. У 65,9 % больных, которые подлежат операции на брахиоцефальных артериях, встречается сочетанное поражение коронарных сосудов, которое должно расцениваться как отдельное заболевание, требующее определенной хирургической тактики. Всем пациентам до операции на брахиоцефальных артериях с целью выявления сопутствующей ИБС целесообразно выполнять ЭКГ, Эхо-КГ, нагрузочные тесты, а по показаниям и КВГ. При наличии сочетанного поражения коронарных и экстракраниальных артерий считаем целесообразным первым этапом выполнение операции на артериях головного мозга. Считаем также необходимым медикаментозное лечение до и после операции с целью коррекции клинических проявлений ИБС. В случае сочетанной патологии чаще, чем у больных без ИБС, возникает необходимость в дополнительных интраоперационных методах церебропротекции в связи с недостаточностью коллатерального мозгового кровотока. Разработанные нами новые методы операций (шунтирование внутренней сонной артерии верхней щитовидной артерией или транспозиция щитошейного ствола в позвоночную артерию) позволили нам уменьшить использование внутреннего временного шунтирования а соответственно, и связанных с ними осложнений.



Ключевые слова: атеросклероз, брахиоцефальные артерии, ишемическая болезнь сердца, хирургическое лечение.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 186

14. оригінальні дослідження

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Діагностика і комплексне хірургічне лікування артеріальних ускладнень при синдромі грудного виходу

М.Ф. Дрюк, А.В. Самсонов

Метою дослідження є розробка алгоритму діагностики артеріальних ускладнень синдрому грудного виходу (СГВ) та тактики комплексного хірургічного лікування таких хворих.

Матеріали та методи. Проаналізовано результати діагностики та хірургічного лікування 73 хворих з артеріальними ускладненнями СГВ з 1980 по 2002 роки. Для діагностики розроблено алгоритм обстеження, що передбачає, зокрема, позиційну рентгенографію шийно-грудного відділу хребта та кісток верхньої грудної апертури, ультразвукове сканування магістральних артерій, доплеро- та фотоплетизмографію, рентгеноконтрастну аорто-артеріографію, селективну артеріографію з проведенням функціональних проб. Причинами компресії судинно-нервового пучка були: додаткові шийні ребра — у 32 (44,0 %) хворих, аномалії розвитку першого ребра, першого і другого ребер — у 24 (34,0 %) пацієнтів, збільшений поперечний паросток сьомого шийного хребця — у 7 (10,0 %), додаткові фіброзно-м'язові структури сходових м'язів та фіброзні тяжі між аномальними кістковими утвореннями — у 7 (9,0 %), наслідки травм — у 2 (3,0 %) хворих. Характерним є поєднання декількох причин компресії (у 92,0 %). Усі хворі з артеріальними ускладненнями СГВ оперовані. Виконували декомпресію зони грудного виходу з реконструктивними операціями на судинах верхньої кінцівки, за показаннями — грудну симпатектомію або непряму реваскуляризацію. Віддалені результати простежували протягом 5—7 років.

Результати. У разі компенсації і субкомпенсації порушень кровотоку верхньої кінцівки добрі (відновлення кровотоку, усунення ішемії тканин) та задовільні (збереження залишкових неврологічних розладів, обмеження фізичних навантажень) результати хірургічного лікування отримані у 93,5 %; при декомпенсації порушень — у 83,0 % хворих.

Висновки. Розроблений алгоритм діагностики артеріальних ускладнень СГВ дає змогу встановити причини компресії судинно-нервового пучка у всіх хворих. Хірургічне лікування артеріальних ускладнень СГВ має бути комплексним і включати декомпресивні операції зони торакального виходу та реконструктивні операції на судинах, за показаннями — у поєднанні з грудною симпатектомією або непрямою реваскулярізацією, що дає добрі й задовільні результати лікування у 86,3 % хворих.



Ключові слова: синдром грудного виходу, артеріальні ускладнення, діагностика, хірургічне лікування.

 

Диагностика и комплексное хирургическое лечение артериальных осложнений при синдроме грудного выхода

Н.Ф. Дрюк, А.В. Самсонов

Целью исследования является разработка алгоритма диагностики артериальных осложнений синдрома грудного выхода (СГВ) и тактики комплексного хирургического лечения этих больных

Материалы и методы. Проанализированы результаты диагностики и хирургического лечения 73 больных з артериальными осложнениями СГВ с 1980 по 2002 годы. Для диагностики разработан алгоритм обследования, включающий позиционную рентгенографию шейно-грудного отдела позвоночника и костей верхней грудной апертуры, ультразвуковое сканирование магистральных артерий, доплеро- и фотоплетизмографию, рентгеноконтрастную аорто-артериографию, селективную артериографию с проведением функциональных проб. Причинами компресии сосудисто-нервного пучка были: добавочные шейные ребра — у 32 (44,0 %) больных, аномалии развития первого ребра, первого и второго ребер — у 24 (34,0 %) пациентов, увеличенный поперечный отросток седьмого шейного позвонка — у 7 (10,0 %), дополнительные фиброзно-мышечные структуры лестничных мышц и фиброзные тяжи между аномальными костными образованиями — у 7 (9,0 %), последствия травм — у 2 (3,0 %) больных. Характерно сочетание нескольких причин компресии (у 92,0 %). Все больные с артериальными осложнениями при СГВ оперированы. Выполняли декомпрессию зоны грудного вихода с реконструктивными операциями на сосудах верхней конечности, по показаниям — грудную симпатэктомию или непрямую реваскуляризацию. Отдаленные результаты прослеживали в течение 5—7 лет.

Результаты. При компенсации и субкомпенсации нарушений кровотока верхней конечности хорошие (восстановление кровоток, устранение ишемии тканей) и удовлетворительные (сохранение остаточных неврологических расстройств, ограничение физических нагрузок) результаты хирургического лечения получены у 93,5 % больных; при декомпенсации нарушений кровотока — у 83,0 %.

Выводы. Разработаный алгоритм диагностики артериальных осложнений СГВ позволяет установить причины компресии сосудисто-нервного пучка у всех больных. Хирургическое лечение артериальных осложнений СГВ должно быть комплексным и включать декомпрессивные операции зоны торакального выхода и реконструктивные операции на сосудах, по показанням в сочетании з грудной симпатэктомией или непрямой реваскуляризацией, что позволяет получить хорошие и удовлетворительные результаты у 86,3 % больных.



Ключевые слова: синдром грудного выхода, артериальные осложнения, диагностика, хирургическое лечение.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 186

15. огляди

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Місце інгібіторів ангіотензин! перетворювального ферменту в лікуванні та профілактиці серцевої недостатності

О.Й. Жарінов

З позицій доказової медицини інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту (ІАПФ) є ефективними засобами лікування та профілактики хронічної серцевої недостатності (ХСН). В оптимальних терапевтичних дозах ці препарати забезпечують покращання виживання і якості життя хворих з ХСН, сповільнюють прогресування захворювання, запобігають декомпенсації кровообігу. Застосування ІАПФ характеризується відмінним співвідношенням витрат та ефективності. Найбільш переконливі докази ефективності у хворих з тяжкою, помірною ХСН і безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка (ЛШ) отримані в класичних контрольованих дослідженнях CONSENSUS, SOLVD i V-HeFT II з використанням еналаприлу. Крім того, ІАПФ є визнаними засобами профілактики постінфарктного ремоделювання серця. Міжнародні та національні рекомендації з лікування ХСН одностайні в думці, що всім хворим із систолічною дисфункцією ЛШ, незалежно від наявності та вираженості симптомів ХСН і за відсутності протипоказань, необхідно тривало (звичайно — пожиттєво) призначати ІАПФ. Позиція ІАПФ як засобів першого вибору не змінилася після впровадження в лікування ХСН β-адреноблокаторів, антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ, а також здійснення досліджень з метою порівняння ефективності цих препаратів та ІАПФ. Особливу перспективу має вивчення можливостей застосування ІАПФ у хворих з ХСН зi збереженою систолічною функцією ЛШ.



Ключові слова: серцева недостатність, дисфункція лівого шлуночка, інгібітори ангіотензинGперетворюючого ферменту, еналаприл.

 

Место ингибиторов ангиотензин!превращающего фермента в лечении и профилактике сердечной недостаточности

О.И. Жаринов

С позиций доказательной медицины ингибиторы ангиотензин-превращающего фермента (ИАПФ) являются эффективными средствами лечения и профилактики хронической сердечной недостаточности (ХСН). В оптимальных терапевтических дозах эти препараты обеспечивают улучшение выживания и качества жизни больных с ХСН, замедляют прогрессирование заболевания, предотвращают декомпенсацию кровообращения. Использование ИАПФ характеризуется отличным соотношением затрат и эффективности. Наиболее убедительные доказательства эффективности у больных с тяжелой, умеренной ХСН и бессимптомной дисфункцией левого желудочка (ЛЖ) получены в классических контролированных исследованиях CONSENSUS, SOLVD и V-HeFT II с применением эналаприла. Кроме того, ИАПФ являются признанными средствами профилактики постинфарктного ремоделирования сердца. Международные и национальные рекомендации по лечению ХСН едины во мнении, что всем больным с систолической дисфункцией ЛЖ, независимо от наличия и выраженности симптомов ХСН и при отсутствии противопоказаний, необходимо длительно (обычно — пожизненно) назначать ИАПФ. Позиция ИАПФ как средств первого выбора не изменилась после внедрения в лечение ХСН β-адреноблокаторов и антагонистов рецепторов ангиотензина ІІ, а также осуществления исследований с целью сравнения эффективности этих препаратов и ИАПФ. Особую перспективу имеет изучение возможностей применения ИАПФ у больных с ХСН и сохраненной систолической функцией ЛЖ.



Ключевые слова: сердечная недостаточность, дисфункция левого желудочка, ингибиторы ангиотензин-превращающего фермента, эналаприл.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 186

16. гіпотези

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Атеросклероз як одна із форм артеріосклерозу: дискусійні питання

Д.Д. Зербіно, Т.М. Соломенчук, В.А. Ски

Під терміном «атеросклероз» помилково розуміють різноманітні варіанти артеріосклерозу, кожен з яких має не лише характерні структурні ознаки, а й специфічні причини виникнення та механізми розвитку. Зокрема, в молодому віці спостерігається переважно безліпідне ураження інтими артерій з формуванням м'язово-фіброзних, фіброзних гіалінізованих бляшок, циркулярної або осередкової м'язово-еластичної гіперплазії інтими. Найчастіше такий вид артеріосклерозу спостерігається у людей, професії яких пов'язані з дією ксенобіотиків. Встановлення причини кожного з варіантів артеріосклерозу відкриє нові перспективи у профілактиці захворювань, які в останні десятиліття посідають чільне місце в структурі смертності та інвалідизації населення.



Ключові слова: артеріосклероз, атеросклероз, особливості патоморфології артерій, етіологія, патогенез, ксенобіотики.

 

Атеросклероз как одна из форм артериосклероза: дискуссионные вопросы

Д.Д. Зербино, Т.Н. Соломенчук, В.А. Скибчик

Термин «атеросклероз» ошибочно используют для обозначения различных вариантов артериосклероза, каждый из которых имеет не только характерные структурные признаки, но и специфические причины и механизмы развития. В частности, в молодом возрасте наблюдается преимущественно безлипидное поражение интимы артерий с формированием мышечно-фиброзных, фиброзных гиалинизированных бляшек, циркулярной или очаговой мышечноGэластичной гиперплазии интимы. Чаще всего такой вид артериосклероза возникает у людей, профессии которых связаны с воздействием ксенобиотиков. Установление истинной причины каждого варианта артериосклероза откроет новые перспективы в профилактике заболеваний, которые на протяжении последних десятилетий занимают ведущее место в структуре смертности и инвалидизации населения.



Ключевые слова: артериосклероз, атеросклероз, особенности патоморфологии артерий, этиология, патогенез, ксенобиотики.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 186

17. гіпотези

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Сучасні тенденції в епідеміології інфекційного ендокардиту, етіологія та патогенез

А.В. Руденко, О.О. Крикунов

Захворюваність на інфекційний ендокардит (ІЕ) в різних областях України коливається від 0,22 до 2,6 % випадків на 100 000 населення на рік. Сучасні тенденції в епідеміології цього захворювання такі: збільшення середнього віку пацієнтівзростання частки клапанної патології дегенеративного генезу і зменшення частоти ревматичних вад у разі вторинного ІЕ; зростання кількості виявлення стафілококової інфекції, грамнегативних бактерій і грибів та зменшення частоти виявлення стрептококів серед етіологічних чинників захворювання; формування нових груп підвищеного ризику, до яких належать хворі з раніше медикаментозно вилікуваним ІЕ, після кардіохірургічних операцій та наркомани. Що стосується патогенних механізмів ІЕ, обговорюється роль змін ендотелію серця і магістральних судин, локальних порушень гемодинаміки, транзиторної бактеріємії, патогенності збудників, порушень загальної і місцевої резистентності, мікроемболій капілярного русла клапанів серця.



Ключові слова: інфекційний ендокардит, етіологія, патогенез.

 

Современные тенденции в эпидемиологии инфекционного эндокардита, этиология и патогенез

А.В. Руденко, А.А. Крикунов

Заболеваемость инфекционным эндокардитом (ИЭ) в разных областях Украины колеблется от 0,22 до 2,6 % случаев на 100 000 населения в год. Современные тенденции в эпидемиологии этого заболевания следующие: увеличение среднего возраста пациентов; возрастание удельного веса клапанной патологии дегенеративного генеза и уменьшение частоты ревматических пороков при вторичном ИЭ; рост числа случаев стафилококковой инфекции, грамотрицательных бактерий и грибов и уменьшение частоты выявления стрептококков среди этиологических факторов заболевания; формирование новых групп повышенного риска, которые включают больных с ранее медикаментозно излеченным ИЭ, перенесших кардиохирургические операции и наркоманов. Что касается патогенных механизмов ИЭ, обсуждается роль изменений эндотелия сердца и магистральных сосудов, локальных нарушений гемодинамики, транзиторной бактериемии, патогенности возбудителей, нарушений общей и местной резистентности, микроэмболий капиллярного русла клапанов сердца.



Ключевые слова: инфекционный эндокардит, этиология, патогенез.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 186

Анонс свіжого номера

№4(60) // 2017

Cover preview

Новини

Авторизація



Notice: Undefined variable: err in /home/vitapol/heartandvessels.vitapol.com.ua/blocks/news.php on line 50





Видавництво


Послуги


Партнери


Рекламодавці


Передплата








© Видавнича група
«ВІТ-А-ПОЛ»